Olga MUA

Вміння працювати зі всіма типами шкіри - набувається з досвідом, як і вміння працювати з любим типом людини.

“Choose a job you love, and you will never have to work a day in your life.”

Ці фото з мого другого навчання в школі мейкапу в 2011 році.

Я захотіла бути моделлю для своєї вчительки. Тема мейкапу «20-30 ті» ХХ століття.

Я настільки впевненно і природньо відчувала себе в такому макіяжу, що поїхала так додому.

Одягнула темні окуляри і зайшла в квартиру. До мене вибіг тоді ще 5 річний Макс і я сказала:

- Сину, я зараз зніму окуляри, а ти не лякайся. В мене дуже насичений мейкап. Ок? - і зняла окуляри.
Пауза.

- Мама, я тебе в любому макіяжі люблю.

Не бійтеся експериментувати і робити щось нове. Ті, хто вас дійсно люблять - завжди підтримають❤️🖤

Чим мені завжди подобався фріланс - тим, що весь час мала нові проєкти, спілкувалася з новими людьми, підкреслювала красу людям різного віку і професій.

Ось і тоді в 2013 році моя колега, яка була на той час головним візажистом бренду L’Oreal в Україні, запросила мене попрацювати на кінофестивалі в Одесі.

В чудовому білому павільйоні ми, феї краси, робили щасливими гостей фестивалю.

Вже 16 років як я продовжую бачити радісні обличчя жінок, коли краса душі обʼєднується з красою обличчя ❤️ #ретроспектива

Vienna mood: pastel colors, soft light and makeup without heaviness ☀️

Відень завжди асоціюється у мене не з яскравістю, а з делікатністю.
Світлі фасади, м’яке сонце, пастельні кольори — і макіяж тут хочеться такий самий.

Люблю створювати саме такі образи: ніжні, живі, спокійні — які не перекривають людину, а підкреслюють її.

P.S. нарешті у нас з Віднем стався match 💛🩷

Давайте уявимо, що звичайний корпоративний ліфт — це машина часу.

Ти на нульовому поверсі, коли тільки починаєш карʼєру.
Можливо, в тебе навіть є новий костюм (не дуже дорогий), а всередині — тремтить новачок, який боїться помилок і дуже старається виглядати «професійно».

На другому поверсі ти вже знаєш, що консилер не рятує від недосипу, а червона помада іноді працює краще за мотиваційні промови.
Ти вчишся збирати себе зранку так само уважно, як збираєш клієнтку на важливу зустріч.

На третьому поверсі приходить розуміння:
макіяж — це ніколи не тільки про стрілки однакові чи чітке попадання в тон шкіри.
Це про стан.

Про обличчя жінки, яка заходить в кабінет невпевнено, а виходить — впевненою, як героїня Меріл Стріп з «Диявол носить Прада».

А я сьогодні піднімаюсь на 4 поверх.
Просто за кавою.
So no stress 😉

Я дуже люблю свою роботу.

Я, як дитина, яка чекає на вечірню казку від мами, чекаю на журналістів.

Ось Нурбек з казахського сервісу (поки наношу мейкап) дізнаюся від нього про новини з Казахстану, про їх кюй - інструментальну композицію без слів, яка виконується на домбрі.

Ось Шахло і Хіромон з таджикського сервісу. Поки підкреслюю красу цих жінок дізнаюся про таджикську кухню і як святкують весілля в цьому регіоні.

Ганна з Білорусі. Від неї дізнаюся, що сябри, сябровка - то є друзі. А я думала тільки назва радянської групи🙈

Рідні україночки: Іринка, Анічка, Орина, Жені - про все і про рідний дім авжеж.

І так далі.. Багато чудових, цікавих людей!

Дякую вам всім! Ви - всесвіт❤️

Люблю бачити журналістів такими усміхненими.

І мого там частка є.

Рада коли можу створювати різні образи хоч і в рамках «мейкапу для новин».

- Давай сьогодні червоні губи?
- Давай!

- Мені сьогодні щось нейтральне, природне.
- Ок! Чудово!

І ось цей момент, коли людина дивиться на себе і усміхається —
для мене завжди більше, ніж будь-який результат «до/після».

Це і є моя ціль, щоб після makeup room людина стала хоч на хвилинку, хоч на годинку щасливіше.

У нас же тут “Департамент Щастя» якщо ви раптом не знали😉